Іван Багряний

1906 - 1963

Повість "Огненне коло" 1953

"Неупокорений мертвий воскресає завжди".

"Нас вибито. Нас вимордувано. Нас витолочено, це так. Але нас не переможено. Бо ми не здались. Ми не здалися ворогові й не піднесли руки догори".

"І не нарікай на тих "дядьків", на світі все розумно, може ж, і вони для чогось потрібні. Якщо не зараз потрібні, то принаймні будуть колись".

"І тепер цей світ лишається в гарячковій пам'яти, як химерна мозаїка, як окремі кадри, вихоплені оком блискавично з хаосу й зафіксовані в клітинах мізку навіки. Фантастична мозаїка".

"Аж не вірилося, який великий заряд життьового оптимізму, шаленої вітальної сили, кришталево чистої віри в свою правду й полум'яної любови до покривдженого народу свого було закладено в цю людину, в цю майже дитину, в цього юного романтика з блакитними очима".

"Особливо ж кепське почуття в людини, коли вона зовсім юна, коли вона не жила ще на світі".